Одеський дорожньо-механічний технікум відкритий у 1945 році згідно з наказом Всесоюзного Комітету по Вищій школі при Раді Народних Комісарів УРСР від 25 серпня (замість колишнього Херсонського).
Перший дзвінок пролунав у технікумі 26 листопада 1945 року. До занять приступили 25 студентів. Першим корпусом і гуртожитком навчального закладу стала звичайна квартира. У двох кімнатах проводили заняття, дві кімнати були обладнані під канцелярію, а ще одна – під гуртожиток.
З 1946 року до 1955 року технікум вів безперервне будівництво. 1 жовтня 1948 року було введено в експлуатацію першу споруду технікуму (зараз – лабораторний корпус).
1 листопада 1948 року в технікумі було створено перше в країні заочне дорожньо-будівельне відділення. У 1949 році відбувся перший випуск молодших спеціалістів: 26 техніків-дорожників та 25 техніків-механіків.
З 1949 до 1952 року тривало будівництво нового 4-поверхового навчального корпусу (тепер – головний корпус ОАДК ОНПУ). Цей навчальний корпус був відзначений на республіканському конкурсі на кращу споруду, побудовану в 1952 році.
На початок 1956 року Одеський автомобільно-шляховий технікум мав кращу навчально-виробничу базу серед автомобільно-шляхових технікумів СРСР та продовжував її покращувати.
У 1997 році за наказом Міністерства освіти України № 218 на базі Одеського автомобільно-шляхового технікуму та Одеського автомеханічного технікуму створено Одеський автомобільно-дорожній технікум
У 2004 році згідно з наказом Міністерства освіти і науки № 313 від 19 квітня Одеський автомобільно-дорожній технікум став структурним підрозділом Одеського національного політехнічного університету, зберігаючи за собою право юридичної особи.
У травні 2008 року Автомобільно-дорожній технікум Одеського національного політехнічного університету перейменовано в Одеський автомобільно-дорожній коледж.
Коледж засновано на державній формі власності і на цей час підпорядковано Міністерству освіти і науки України.
У коледжі вдосконалюється матеріально-технічна, комп’ютерно-інформаційна база, формується творчий педагогічний колектив, розширюється спектр напрямів підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст та здобувачів ступеню вищої освіти бакалавр. Укладено договори про співпрацю щодо підготовки студентів з ВНЗ ІІІ – ІVрівня акредитації м. Одеси:
- Одеським національним політехнічним університетом;
- Одеською державною академією будівництва та архітектури;
- Одеським державним аграрним університетом;
- Одеським державним економічним університетом;
- Одеською державною національною академією зв’язку імені О.С. Попова тощо.
За роки існування навчального закладу підготовлено та випущено більше 30656 тисяч молодших спеціалістів для потреб України.
НАШІ КЕРІВНИКИ
Мовсес Ісаакович Адамян був першим директором технікуму. Народився 28 грудня 1907 року на Кавказі (с. Мінгрельськ, Нагорно-Карабахської області, Азербайджанської РСР) в родині робітника-нафтовика.
З десяти років наймитував, а з шістнадцяти – працював чорноробом на будівництві шосейної дороги, на текстильній фабриці.
В 1930 році став студентом Московського авіаційного інституту, який закінчив в 1936 році, одержавши спеціальність інженера-механіка авіаційних двигунів. Після інституту деякий час працював інженером на Московському авіаційному заводі №1. З 1937 року по 1940 рік працював на посаді директора Одеського індустріального технікуму. 1940-1946 роки – служба в Радянській Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни, викладач авіаційної школи ОДВО.
Після демобілізації з лав радянської Армії наказом №488 від 04.09.1946р. Головдорупру України був призначений директором Одеського дорожньо-механічного технікуму за наказом №633/к від 12.10.1955р. по Мінавтомосдору СРСР був перейменований в Одеський автомобільно-шляховий технікум.
На посаді директора Одеського автомобільно-шляхового технікуму працював майже 30 років, до серпня 1973 року.
Під керівництвом Адамяна М.І. технікум виріс в один із найбільших середніх спеціальних навчальних закладів України, що дав народному господарству тисячі й тисячі висококваліфікованих фахівців.
Прекрасний організатор, досвідчений педагог, вихователь, знавець людських душ, який вмів знайти стежку до кожного серця, – саме таким його знали викладачі і студенти.
За довгорічну плідну працю, високі показники в навчально-виховній роботі М.І. Адамян мав високі урядові нагороди.
В 1966 році був нагороджений орденом Леніна, а в 1970 році йому було присвоєно звання Заслуженого учителя УРСР. Найбільша ж його нагорода – добра пам’ять цілих поколінь викладачів, студентів, всіх, хто знав його як директора, викладача, наставника, порадника, прекрасну людину.
В серпні 1973 року директором Одеського автомобільно-дорожнього технікуму прийшов на зміну Адамяну М.І. Леонід Леонідович Мірошніченко. Народився 23 липня 1927 року в місті Одесі у родині робітника. До ІІ Світової війни закінчив 7 класів Одеської середньої школи. У 1943 році з Саратовської області, де знаходився в евакуації, добровільно йде на фронт. У лавах Радянської Армії служив до 1946 року, в складі II Українського і II Білоруського фронтів брав участь у боях, був нагороджений кількома медалями.
Після демобілізації, з 1946 року по 1948 рік, навчався в Одеському автомеханічному технікумі. З червня 1948 року по грудень 1952 року працював в органах МДБ. У 1953 році вступив до Одеського вищого морехідного училища, яке закінчив у 1959 році. Навчаючись в училищі, одночасно працював лаборантом, механіком.
В 1959 році був направлений по закінченні училища на роботу в Чорноморське пароплавство, де працював тривалий час (до 1967 року).
Постановою ВЦСПС № 36 п. 46 від 23 грудня 1967 року затверджений секретарем обласної Ради профспілок Одеської області. На цій посаді працював до серпня 1973 року.
За наказом Міндорбуду УРСР №149 від 6 серпня 1973 року Мірошніченко Л.Л. був призначений директором Одеського автомобільно-шляхового технікуму. Директором технікуму працював до 1987 року, до виходу на пенсію. За сумлінну, плідну працю був відзначений урядовими нагородами. В 1967 році одержав орден «Знак пошани», а 1975 році – орден Трудового Червоного Прапору. Пішов з життя у 75-річному віці, залишивши по собі добру пам’ять.
З 15 жовтня 1987 року за наказом Міністерства будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР №173 УК від 14 жовтня 1987 року призначений директором Одеського автомобільно-шляхового технікуму Самойленко Віктор Максимович.
Віктор Максимович Самойленко народився 8 березня 1938 року в сім’ї службовців у с. Малий Вистороп, Лебединського району, Сумської області.
Закінчивши в 1955 році середню школу, рік працював лаборантом в школі.
В 1956-57 роках навчався в Одеському технічному училищі №1. По закінченню училища працював слюсарем в Одеському трамвайно-тролейбусному управлінні на заводі радіально-свердлильних верстатів.
З листопада 1958 року по липень 1961 року служив у лавах Радянської Армії.
В 1962 році став студентом механічного факультету Одеського політехнічного інституту, після закінчення якого в 1966 році був направлений на роботу в Одеський автомобільно-шляховий технікум. Працював викладачем, завідувачем дорожньо-будівельного, пізніше – автомобільного відділень.
З липня 1970 року по серпень 1976 року – старший інженер, начальник ВТВ, головний інженер Одеського автотранспортного підприємства №15122.
Наказом Міністерства будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР №329-К від 16 вересня 1976 року був призначений заступником директора з навчальної роботи Одеського автомобільно-шляхового технікуму. З 1987 рік по 2006 рік займав посаду директора спочатку – Одеського автомобільно-дорожнього, а потім у зв’язку з реорганізацією з 1 липня 2004 року – автомобільно-дорожнього технікуму Одеського національного політехнічного університету.
З 1 вересня 2006 року працював завідувачем автомобільного відділення АДТ ОНПУ.
За багаторічну плідну роботу Самойленко В. М. неодноразово нагороджувався почесними грамотами, а в серпні 2000 року був нагороджений Нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
З 1 липня 2006 року директором Автомобільно-дорожнього технікуму Одеського національного політехнічного університету був призначений кандидат технічних наук, доцент Мироненко Сергій Володимирович.
Мироненко Сергій Володимирович народився 8 квітня 1965 року в місті Одесі. Після закінчення в 1982 році з золотою медаллю Прибузької середньої школи Жовтневого району Миколаївської області, вступив до Одеського політехнічного інституту. В 1983 -1985 роки проходив службу в лавах Радянської армії. В 1989 році з відзнакою закінчив Одеський політехнічний інститут за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти».
Працював в Одеському національному політехнічному університеті з 1989 року по 2006 рік на посадах викладача, старшого викладача, доцента, заступника декана механіко-технологічного факультету, секретаря приймальної комісії.
Сьогодні коледж є великим колективом і керівництво колективом вимагає максимальних зусиль від Сергія Володимировича. Прекрасне знання своєї справи, високий професіоналізм, колегіальність, вміння зосередитись на найважливіших проблемах у навчально-виховному процесі і організувати колектив на їх успішне розв’язання, увага до людей – це постійні складові роботи Мироненка С.В. – директора, педагога, вихователя, що забезпечують злагоджену роботу, високий авторитет і шану його керівникові.